15 лютого - день виведення радянських військ з Афганістану

2019-02-18

В навчальному закладі з метою вшанування учасників т азагиблих в Афганській війні була проведена тематична лінійка.

15 лютого для всіх нас – особлива дата. Щороку в цей день ми збираємось усі разом, щоб вшанувати воїнів-інтернаціоналістів та згадати тих, хто не повернувся з війни.

15 лютого – це не просто вигадана дата, це дата, коли останній солдат був виведений з території Афганістану, де точилася 10-річна війна і наші воїни виконували миротворчу функцію.

Сьогодні роки, місяці, дні, проведені в Афганістані та на інших війнах, здаються окремо прожитим життям. Погодяться з цим, мабуть тільки ті, хто був на війні і зазирав в обличчя смерті. Так, Афган, Куба, Вьєтнам, Сомалі назавжди залишаться в пам’яті тих, хто пройшов через їх горнило.

15 лютого 2019 року виповнюється 30 років як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі.

Ніхто не забутий, ніщо не забуто. Та щоб не забути, треба пам'ятати, а щоб пам'ятати, треба знати. Так сталося, що 40 років тому, 25 грудня 1979 року, частини обмеженого контингенту радянських військ ступили на землю багатостраждального Афганістану. Україна тоді входила до складу Радянського Союзу, і тому наші солдати теж стали учасниками воєнних дій.

«Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів своїх», - сказано в Євангелії. Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу.

Давайте разом повернемося до історії і послухаємо що ж було насправді.

Відеоролик про початок війни.

Афганська війна – це сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Сьогодні ми зібрались тут, щоб згадати імена учасників бойових дій і щоб пом`янути тих, які загинули в афганській війні, яка назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Час і досі не загоїв рани. Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика: 160 тисячам наших земляків, яким судилося пройти це жорстоке випробування. 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати кожного із тих, хто в 20, 30 років став свідком і учасником воєнних подій.

Наші земляки також були на Афганській війні. Це

Жура Петро Григорович (с.Свірж)

Шерстюк Юрій Петрович (с.Погребки)

Васильцов Ігор Олексійович (с.Погребки)

Маринченко Микола Миколайович (с.Погребки)

Приходько Віктор (с.Свірж)

Війна – це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. Війна – це горе не однієї людини, а цілого періоду. Війна закінчилася. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями, але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя.

Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті імена воїнів-афганців. Схиляємо ж голову перед світлою пам`яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Прошу встати й вшанувати пам’ять про загиблих хвилиною мовчання!

Ніхто не рахував, скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом'янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори.

Хвилина мовчання

Сьогодні про афганську війну пишуть книги, створюють фільми, учасникам тих важких жахливих подій присвячують поезії, пісні, поеми. Але ніхто не може творити пам’ять так, як роблять це самі учасники подій, котрі у 80-х роках минулого століття пройшли через жорстоке пекло афганської війни.

Одним з них є Володимир Погорецький, учасник бойових дій в Афганістані, редактор і упорядник книги пам`яті «Афганістан 1979-1989 роки» і другої монументальної праці «Обпалені війною. Афганістан 1979-1989 роки», член Національної Спілки письменників України і Національної Спілки журналістів України, кавалер Ордена «За заслуги», редактор журналу «Золота пектораль».

Книга видана у 2009 році до 20-річчя виведення військ з Афганістану і розповідає про долі, подвиги та загибель наших земляків на афганській війні, які, залишаючись вірними військовій присязі, брали участь у бойових діях на території Афганістану, а також засвідчує яскраві приклади героїзму та мужності солдатів, увіковічнює імена усіх тернополян, учасників тієї неоголошеної війни (1979-1989 р.р.)

Зачитується текст «Шановний Воїне – «афганцю…» з книги «Обпалені війною. Афганістан (1979-1989)», с. 170)

Твою юність обпалила війна. З дня у день Ти мужньо дивився в очі смерті, ризикуючи своїм життям. Ціну йому Ти добре знаєш і тому, що пізнав гіркоту втрати своїх друзів.

Двадцять літ минає з того часу, коли війна закінчилась для тебе, і Ти повернувся на Батьківщину.

Однак, у снах Ти часто повертаєшся туди, де розривалися снаряди, летіли під укіс бронетранспортери, де проливалася кров твоїх побратимів.

І ще не загоїлись Твої рани, і Ти ще там, у бою.

Ти гідно виконав свій ратний обов’язок, і не Твоя вина, що війна в країні обпалених гір і пісків була неправедною.

Вірю, що так же чесно, як і виконував свій ратний подвиг, Ти віддаватимеш нині свою енергію на розвиток і зміцнення України, яка здобула незалежність.

Нехай щастить Тобі у цьому друже!

Щиро зичу Тобі і Твоїм рідним та близьким добра, щастя і миру!

Схиляю голову перед Твоєю мужністю.

Нехай наша лінійка не закінчиться із дзвінком. Прийдіть додому, розкажіть про почуте своїм батькам, сусідам, одноліткам. Бо про це повинен знати кожен, бо про це повинні пам’ятати всі.

Пісня про Афганістан